Православний монастир Святого Миколая розташований на  Чернечій горі. Датується XIVст., Засновником вважається подільський князь Федір Корятович (Поділля - це теперішні вінницька та хмельницька обл.), який володів Мукачевом та навколишньою територією в 1396-1414 роки. 
Існує легенда, що коли Федір Корятович оглядав свої володіння, йому на шляху зустрівся великий Змій. Сили були нерівними і князь не міг подолати його, тоді він закликав на допомогу Св.Миколая - так Змій був переможений. На честь цієї перемоги Федір Корятович вирішив побудувати монастир. А місце будівництва вказав йому ангел що з’явився над річкою Латориця. Ось так за легендою серед чудової природи, на горі біля річки, вдалині від міста було засновано православний чоловічий монастир.

Це за легендою, а от історично вважається що задовго до Ф.Корятовича, в XIст. тут проїжджала Анастасія - дочка Ярослава Мудрого. Вона прямувала до свого нареченого герцога Андраша, який в майбутньому став королем Угорщини. На своєму шляху Анастасія залишала ченців з Києво-Печерської Лаври, щоб вони несли православну віру і слов’янську культуру. Спочатку вони заснували печерний монастир подібно Київській Лаврі, тому гора дістала назву Чернеча, а ось вже пізніше Корятович для цих ченців побудував дерев'яний монастир, що складався з дерев'яної церкви та житлових приміщень для ченців.
( Києво-Печерська лавра заснована в 1051р. Ярославом Мудрим. В XII столітті отримав статус «лаври» - головного монастиря.)

У 1646 році на Закарпатті була прийнята унія з римо-католицькою церквою в результаті якої утворилась греко-католицька віра на Закарпатті. Це рішення було прийнято в Ужгородському замку за сприянням династії Другет.
У період прийняття унії православним єпископом, був Іоаникій Зейкан, (помер в 1684), якого кілька разів виганяли разом з ченцями з Мукачівського монастиря прихильники унії. За часів єпископа Іоаникія, в 1661 році в Мукачівському монастирі був побудований перший кам'яний храм, кам'яна ротонда(архітектор С. Пьяменс) на кошти молдавського воєводи Костянтина Басараба. У 1664 році трансільванська княгиня, католичка Софія Баторі остаточно вигнала єпископа Іоаникія і передала монастир греко-католицькому єпископу Петру (Парфенію). Єпископ Іоаникій оселився в Імстичево, де побудував новий монастир. 
У XVIIIст. столітті при монастирі існувала духовна семінарія для ченців - заснована в 1744р. з ініціативи єпископа Мануїла Ольшанського для підготовки майбутніх священиків і дияконів. Навчання тривало три роки русинською мовою. Викладачі плату за навчання не отримували. В 1776р. семінарія була переведена до Ужгорода (ужгородський замок).
Комплекс монастиря будувався з каменю та цегли в стилі бароко, що притаманне для пізнього середньовіччя, тому й не дивно, що в монастирських келіях і коридорах стеля аркоподібна.
1862р. виникла пожежа - згоріли всі дерев'яні споруди монастиря. Через три роки відреставрований.
1909р. настінний живопис храму оновлював угорський художник уродженець нашого краю Юрій Віраг.
Мукачівський монастир був резиденцією єпископа Мукачівської єпархії, яка об'єднала монастирі Угорщини, Словаччини та Румунії.
1946р. монастир стає і є до сьогодні Св.Миколаївським православним жіночим монастирем.Бібліотеку та архів перевезли в бібліотеку УжНУ в Ужгороді і в обласний архів Закарпаття.
Близько п'ятдесяти років духовним наставником Мукачівського монастиря був архімандрит Василій (Пронін).

Комплекс монастиря складається з трьох частин:

- будівля монастиря, що побудована в середині XVIIIст. 1766-1772рр..Тут розміщені келії (кімнати для монашок) зараз це жіночий монастир і проживає близько 80монашок. Архітектор Дмитрій Рац (місцевий архітектор)

- друга будівля церква Св. Миколая. Побудована на початку XIXст. в 1804р..

- третя - церква Успіня Пресвятої Богородиці побудована в 2004р.

Церква Св.Миколая побудована в стилі класицизму. У плані вона утворює витягнутий прямокутник з напівкруглою апсидою (виступом) і квадратною вежею - дзвіницею в західній частині.
На храмі (над входом) ліворуч і праворуч образи св.Миколая і Мойсея Угрина.

Моісей Угрин народився в Мукачеві. Під керівництвом Ярослава Мудрого воював з поляками де потрапив у полон. У полоні його «зваблювала» польська панночка, але він не піддався спокусам за що був покараний. Після звільнення з полону пішов у ченці в Києво-Печерську Лавру. Сталося так, що він перший хто помер там. Його визнали святим. Так він став першим преподобним в Києво-Печерської Лаври. Частина мощей передали в Мукачево. Рака з його мощами розташована всередині праворуч „подаючи всем перемогу над блудними і нечистими пристрастями”

В храмі також зберігається Ікона Божої Матері Скоропослушниці, - всередині ліворуч 
Історія ікони Скоропослушниці: Це сталося в 1664 р. на г.Афон. Келар обителі Дохіар, Ніл, проходячи вночі з запаленою лучиною в трапезну, почув голос від образу, що висів над входом, що закликає його не коптити ікону. Чернець подумав, що це жарт якого-небудь брата, і наступного разу знову пішов з свічкою. Несподівано він осліп. Тоді келар Ніл зрозумів, що попередження дійсно виходило від ікони Божої Матері, Х століття, написаної під час ігуменства св. Неофіта. Келар по пам'яті знайшов двері трапезної і впав на коліна перед іконою, благаючи про прощення, і зір повернувся до нього. Божа Матір звернулася до ченця з проханням іменувати цю ікону «Скоропослушниця», так як вона обіцяє подавати негайну допомогу і зцілення всім стражденним

Церква збудована на честь Успіня Пресвятої Богородиці. Найбільш шановане релігійне свято на Закарпатті. За переказами Богородиця померла в 72роки і похована на горі Сіон, Єрусалима., На похованні були всі апостоли крім Фоми. Він прийшов на третій день, відкрили гробницю, але тіла не було. Діва Марія з'явилася з ангелами на вечірню трапезу.
Хоч Успіня означає смерть,  вважають, що в день Успіня (смерті) Богородиці, вона постала як цариця по праву руку від сина і прийняла під заступництво рід людський.
28 серпня велика кількість людей збирається біля цієї церкви – служби проводять при відкритих дверях та вікнах. 
Сад навколо церки засаджений саджанцями, привезеними з Єрусалима. 
Монастир був центром духовного і культурного життя нашого краю.

У монастирі є своя швейна майстерня, велике господарство, сади, поля, виноградники. Сестри утримують більше десяти корів, займаються бджільництвом. Деякі сестри займаються золотошиттям та малюють. Перед входом до центрального храму діє іконна лавка. В монастирі є своя пекарня, де й досі випікають хліб за давніми традиціям і рецептурою.

(На фото вдалині за 6км видніється Мукачівський замок "Паланок")